Відгуки студентів

Писала кураторці об 11 вечора з дурними питаннями типу «а що, якщо запізнюся на дедлайн на два дні» — і завжди отримувала відповідь того ж вечора. Зараз я вже на другому курсі в Братиславі й досі іноді пишу їй, коли щось незрозуміло з деканатом.

Найбільше боявся саме мови. За три місяці інтенсиву заговорив настільки, що на парах перестав перекладати подумки з української. Зараз уже другий курс ІТ-спеціальності, і словацька відчувається майже рідною.

Подала документи трохи пізніше за інших — і місць у гуртожитку вже не лишилось, потрапила в лист очікування. Три дні панікувала. Куратор натомість знайшов кімнату в квартирі за 12 хвилин пішки від корпусу, разом із двома дівчатами з Іспанії та Польщі. Тепер навіть рада — своя ванна і кухня без черги вранці.

Мама хвилювалась довше, ніж я сама. Куратор витратив на розмову з нею окремих пів години телефоном — і після цього вона сама почала шукати квитки в гості. Тепер їздить раз на семестр.

Вступив на будівельний, бо так порадили батьки. Після першого семестру зрозумів — зовсім не моє. Був упевнений, що доведеться або мучитись чотири роки, або вступати заново з нуля десь-інде. Куратор допоміг перевестися на факультет інформатики в тому ж університеті — без втрати року і без повторної подачі документів. Зараз іду на пари з цікавістю вперше за довгий час.

Апостиль, переклад, подача — думав, займе місяці. Уклались за три тижні, включно з очікуванням на пошті. Зустріли на вокзалі в Кошицях о першій ночі поїзда — це те, чого я взагалі не очікував від «просто консультаційної компанії».

Не вірила, що навчання справді безкоштовне, поки не побачила рахунок за перший семестр — 0 євро. Заплатила тільки за гуртожиток і страховку. Нарешті зрозуміла, чому всі так наполягали на словацькій програмі, а не англійській.

Від першого дзвінка до зарахування — 27 днів, я порахував, бо сам не вірив. Гуртожиток, апостиль і переклад робили паралельно, нічого не чекало одне одного. Обрав аграрний напрям у Нітрі — і не пожалів.

Донька категорично відмовлялась від гуртожитку — наслухалась історій про спільну кухню на весь поверх і черги в душ зранку. Місце їй пропонували, але вона наполягла на своєму. Куратор без зайвих умовлянь запропонував варіант: невелика квартира на двох з іншою українською студенткою, 10 хвилин до корпусу. Дочка задоволена, а я — що не довелось сваритись через це здалеку.